Біг – зробив із мавпи людину. Принаймні, значною мірою сприяв становленню нас такими, якими ми звикли бачити себе у дзеркалі: високими, з мінімальним волосяним покривом тіла та виступаючими сідницями, ознаки які були зовсім не характерні нашим мавпоподібним пращурам. На основі аналізу викопних решток вчені припускають, що близько 2-3 млн. років тому наші прадавні предки Homo erectus і Home habils вже мали потужні ахілові сухожилля, розвинуте склепіння стопи та значно довші ноги, порівняно з мавпами. А це, разом з такими пристосуваннями, як потовиділення, давало можливість бігти тривалий час на довгі дистанції. Як стверджують антропологи, деякі племена (індіанці Навахо, індіанці Тараумара, бушмени Калахарі), й досі використовують багатогодинний, а то і кількаденний біг для полювання…
Як бігуни – ми постійно еволюціонуємо
Хтось – із бігуна-ЗОЖника в марафонця. Інші, кого доля винагороджує байком і абонементом до басейну – у тріатлетів-айронменів. Треті, наділені неймовірним терпінням – з часом стають «ультриками», долаючи за раз 50, 100 та значно більше кілометрів. А є й такі, які люблять помандрувати по красивих місцях, побути сам-на-сам з природою, гарно поїсти під час забігу. Вони – еволюціонують в окрему групу – ультратрейлраннерів.
І парадокс у тому, що вирішивши одного дня почати бігати, – ми не можемо спрогнозувати, яким шляхом піде наша власна бігова еволюція.
Моя, наприклад, попервах не гребувала експериментувати випадково (а може – ні?) відправляючи мене як на шосейні марафони різного калібру (Київ, Варшава, Флоренція), так і багнисті стежки трейлу «Вовче горло», тріатлонний спринт, кількадений та кількаетапний «Strong Run», ба навіть – середні дистанції на доріжці в манежі!
Втім, свій останній шосейний марафон я пробіг у жовтні 2016 року й з тих пір моя любов до гір та аутдору, планомірно трансформувала мене в ультратрейлраннера. Тому, в моєму біговому плані на сезон 2020 із нетрейлових стартів були тільки дві шосейних половинки, і то – в якості тренувальних. Однак COVID-19 вніс глобальні корективи як у плани на рік, так і в тренувальний процес загалом. Саме тому – у кінці березня замість половинки офіційної – пробіг свій соло-півмарафон:
Півмарафон у форматі соло: як сильно ти цього хочеш?Далі, перейшовши у режим міжсезоння – поліз на Еверест в домашніх умовах: Everest at home: 19 236 тумб до Вершини
І от, власне, всього через кілька днів після підкорення вершини – випадково у ФБ натрапив на пост Андрія Павелко в якому він писав, що планує бігти Wings for Life. Про цей забіг знаю ще з 2017 року але через щільний графік гірських і трейлових стартів в квітні-травні, на Wings ніяк не вдавалося потрапити…
Втім, карантин, зробивши свою «чорну справу» з відмінами-перенесеннями моїх цільових стартів аж до осені, – «відкрив вікно» можливостей для всіляких експериментів.
Чим же цікавий Wings for Life?
По-перше: це старт, коли ти біжиш не до фініша за максимально короткий час, а від фініша – намагаючись пробігти максимально багато. Сам «фініш» у вигляді catcher car дуже спритний, хоч і дає «фору» пів години але потім стартує зі швидкістю 14 км/годину (пейс 4:17/км) і щопівгодини прискорюється на 1 км/годину
По-друге: старт повністю віртуальний. Все відбувається в додатку Wings for Life World Run, одночасно по всьому світу (так-так, у когось в 11:00, а у когось – о 3 ночі!) всі стартують, а через пів години – навздогін вирушає catcher car. Минулі роки, окрім он-лайн було трохи більше десятка «невіртуальних» дистанцій, на яких можна було позмагатися з машиною вживу.
По-третє: соло-формат. Це вже – наслідок карантину. Оскільки зараз всіляко закликають дотримуватися соціального дистанціювання, – то базових варіанти два: бігти всю дистанцію самому чи знайти напарника, який, наприклад, буде допомагати з водою і т.д.
І, нарешті, Wings for Life – це благодійний забіг. Всі зібрані з реєстраційних внесків кошти – організатори перераховують на пошук ліків від травм спинного мозку.
Одним словом – все обіцяло бути щонайменше цікавим!
Скільки ж можна пробігти ось так тікаючи від віртуальної машини-переслідувача?
Минулого року, коли змагання проводили вже за діючими у 2020 році правилами, в глобальному заліку переміг Іван Моторін (Росія) набігавши на трасі в Ізмірі аж 64,37км.
В Києві на Трухановому острові проводили App Run Wings for Life. Це такий собі гібрид між віртуальним та справжнім забігом. Тобто старт масовий (з аркою, нагородженням переможців, пунктами підтримки) але стартує кожен все одно використовуючи додаток на мобільному. Переможець, Олег Якимчук, встиг пробігти 41,43км.
Цього року годі було й мріяти навіть про такий формат, тож лишався тільки варіант пробігти забіг самому.
Місце старту
Як і у випадку з соло-півмарафоном обирав локацію для старту з огляду на близкість до дому, відсутність значних перепадів та можливість «розігнатися». З наявних варіантів зупинився на відрізку набережної між мостом метро Дніпро та Гаванським мостом, близько 4,5км. До самого мосту від мене бігти ще майже 5км, ну і назад так само.
Із плюсів: плоска, швидкісна траса, поруч Дніпро, гарні краєвиди. Із мінусів: вдень на вихідних, а старт буо о 14:00 за Київським часом, людно, поруч – автотраса, зазвичай досить вітряно, а ще – місцевість відкрита, тож може бути спекотно.
Попередня підготовка
До старту окремо не готувався. З кінця березня перейшов у базовий період підготовки, який позаминулий тиждень, довелося трохи підкоригувати з огляду на необхідність 10 днів “лізти на Еверест”
Цією ділянкою набережної бігаю частенько, тож добре її знаю. Сам додаток Wings for Life завантажив заздалегідь, попередньо все налаштував і зробив тестову пробіжку, як радили в інструкції.
Вирішив бігти на самозабезпеченні, а оскільки планував бігти більше марафона, то подумав, що десь півтори літри води/ізотоніка та кілька гелів знадобляться. Відповідно, окрім 0,5 літрів ізотоніка прихопив 0,5 коли та 0,5 води, які хотів закинути в різні місця поруч з трасою. Помилкою було не зробити це заздалегідь, а думати, що пробіжу кілька км з пляшками зі старту, а потім – їх закину…
Хід гонки
Почалося все одразу не за планом. Збирався робити старт з моста Патона але не встигав туди вчасно, тож вирішив бігти одразу з Березняків. Тільки-но вийшов з під’їзду на вулицю – почався дощ. Швиденько повертаюся додому прихоплюю дощезахистну накидку, лишаю сонцезахистні окуляри і мерщій – на набережну. За якісь кілька хвилин дощ пройшов. Переходжу дорогу, вмикаю додаток – лічені секунди до старту, тисну червону кнопку і побігли!
Чи не побігли? Аплікейшн підвис, я біжу, не знаючи чи біжу в цей час віртуально чи ні… Дідько! Зупиняюся. Виявляю, що позаду лежить один із гелів, які прихопив. Повертаюся назад, підбираю гель. Знову біжу на міст. Вирішую, що як програма не запрацює – пробіжуся звичайний лонгран км 30-32. На мосту трапляється диво – програма «оживає» і – я у грі! У мене замість кілометра аж 180 метрів зараховано і десь 5 втрачено. Але, думаю, – не критично.
Плавно набираю швидкість. Але півтора літри води/коли/ізотоніка даються взнаки. Треба це по-швидше скинути з плечей. Втім, по-швидше вдається на 5-у і 7-у км відповідно: за мостом починається парк, народу чимало, всі підходи до місць, де хотів лишити свої заброски на виду… Потрібний темп вже взяв десь після першого повороту від Гаванського мосту.
По набережній їздить чимало велосипедистів і трапляються бігуни. Один, навіть, з роздрукованим номером Wings for Life на грудях. За кілометр-півтора від мосту Дніпро – якась аварія. Поліція знімає якісь показники на дорозі, спілкується зі свідками. Видно, що лежить велосипед. Тільки ввечері дізнався, що тут збили Артема Вергуна з яким пробігли не один трейл (Артем зараз у тяжкому стані, допомогти можна перерахувавши кошти дружині).
Перші півтори години сонце припікало і було досить спекотно. Але далі, погода стає майже ідеальною – хмари, легенький вітерець… Втім, десь на 35км починає накривати. Пейс падає, ноги важчають. Ось вона марафонська стіна з якою востаннє воював у 2016 році на Київському марафоні. На ультра, зазвичай, таких стін буває кілька.
Випиваю енергетик XX-Nytro (Nutrixxion), давно хотів перевірити його в змагальних умовах. За якийсь час бігти стає по-легше,, знову виходить тримати потрібний пейс. На 40 км, коли вибігаю на міст Патона – починає судомити задні поверхні стегон. Магній вирішує питання судом але не на довго. Продовжую тікати від віртуального кетчер-кара, який судячи з коментарів додатку, вже зовсім близенько. Напевно, тікати вживу від машини на одній із трас, де проводять Wings було б взагалі захоплююче. Втім і коментатор в додатку старався і горлав останні метри «Sprint! Sprint!» так, що дуже мотивувало прискоритися.
Зрештою, сatcher-car наздогнав мене на велодоріжці поруч з парком «Вербовий гай» на відмітці 41,74км. Дотрушую ще метрів 500 до марафонської дистанції. Звісно, не дуже задоволений своїм результатом, особливо через призму тих «помилок», які наробив. З іншого боку, коли ж іще була б краща нагода аніж зараз поекспериментувати з таким форматом? Зробив для себе також висновки, як бігти 50 км ультра по шосе, якщо якось випаде така нагода:)
Загалом в Україні – вийшов 2-ий результат (у Андрія Павелко, який пробіг 50км за 3:16 – заглючив додаток, його результат не враховано) і 315-ий у світі. Організатори навіть надіслали ось такий сертифікат
Світ – постійно змінюється
Ще дуже багато пробілів в еволюційній історії людини від мавп. Ранні види Homo (Н. habilis та H. erectus) і австралопітеки співіснували в Південній Африці. Можливо, що ці два види прямо чи опосередковано конкурували за їжу. Втім, австралопітеки вимерли, a от Homo erectus, який мав більший об’єм мозку, вмів виготовляти кращі знаряддя праці, а також ефективніше бігав – вижив й дав значно ближчих до сучасної людини нащадків… Такий вже принцип еволюції – виживають найбільш пристосовані…
ФОТО: https://www.filthymonkeymen.com/2015/01/26/did-endurance-running-drive-human-evolution/
Робіть висновки 😉
І – шукайте можливості еволюціонувати. Продовжуйте тренуватися (Як тренуватися і планувати сезон попри пандемію COVID-19: поради тренерів) та покращувати свої бігові якості за тих умов, які є. Урізноманітнюйте тренування (Як поєднати біг і байк: поради тренерів). Пробуйте віртуальні старти. Загартовуйте силу волі та підтримуйте свою мотивацію. Не цурайтеся використовувати, зрештою, чи не найбільший набуток еволюції людини, – розвинутий головний мозок та здатність думати!Напевно, нам ніколи не стати такими швидкими як Еліуд Кіпчоге на шоссе чи Кіліан Жорнет на трейлі, втім у нас завжди лишається ще чимало простору для прогресу і подальшої еволюції як бігунів 😉
ФОТО обкладинки статті: https://theejbm.wordpress.com/2016/02/03/marathon-running-the-macroevolution-and-continued-adaptation-of-a-uniquely-human-trait/
0 коментарів