– У мене літак завтра. На міжнародну Конференцію. Це відповідає завданням Центра довголіття Стенфорда й потенційно означає нові колаборації, співпраці, спільні проекти.
У слухавці було тихо.
– Я маю на увазі – гроші. – додав я, пам’ятаючи, що в описі підстав на прискорене отримання права на виїзд є згадування про “фінансову вигоду”.
Фраза справила магічне враження.
– Гаразд, можу призначити візит у візовий центр на 7 червня. – з ентузіазмом мовила оператор. – Не раніше, на жаль… – додала після паузи.
– Так, розумію. Дякую вам. Хорошого дня. – я поклав слухавку і подивився у вікно.
З мого кабінета у Департаменті Біології, було видно невисокі гори, які відділяють Стенфорд та Бей Ейріа від Тихого океану. Їхні верхівки сховалися під сірими хмарами, віщуючи дощ на вечір.
У кінці 2022 – вперше у своїй біговій кар’єрі примудрився травмувати пахову зв’язку (додав до “колекції” інших травм, хоча краще би та “колекція” вже більше не розширювалася:). Пробіг з травмою Golden Gate Trail Classic 50k:
“Золота осінь”: перемога на Golden Gate Trail Classic 50k
Мабуть – дарма… Але зроблене вже не переробиш, тож не шкодую про свій вибір.
На початку року – ще продовжую процес відновлення. З неймовірними зусиллями, таки витяг себе (в черговий раз:) у тренувальний режим. Все заради двох важливих бігових подій: Чемпіонату світу в Австрії та100-мильника UTMB у Франції. Це відбувалося на фоні виконання мого проекта у Stanford Center on Longevity та роботи в рамках проекта Science at Risk, а тому вільного часу було обмаль і доводилося вигадувати різні способи та підходи, як досягнути потрібного результату з меншими часовкладеннями. Зрештою, це дозволило провести досить стабільний сезон, хоч і з невеликою кількістю стартів й не зовсім тих, які планував початково:) А тепер про все докладніше.
Побігли!
Stanford Dish Run
Станом на кінець лютого ситуація зі зв’язкою значно покращилася. Вже почав по-троху бігати але ще далеко не в змагальному режимі. Тому вирішив не ризикувати й просто пробігти разом з друзями зі Стенфорду та Бей Ейріа. Зрештою нас назбиралося більше 10 осіб і вдягнувши футболки з лого України та озброївшись прапорами – стартували.
Одне коло 5,3 км, +160 м – бігли не поспіхом, в процесі група розтягнулася і ми потім фінішували десь у останній третині загального потоку за 26-27 хв. Погода була холодна й вітряна, біг у тайсах 3.4 та лонгсліві та футболці. Потім я побіг на наступне коло і зробив загалом 4 кола, набравши 21,2 км, + 600м – вийшла найдовша пробіжка за зиму, з найбільшим набором. Цікаво, що цогорічний Stanford Dish виграла дівчина, пробігши коло за 19:24, онововши рекорд траси серед жінок. А от хлопців з “track&field” цього року не було, то ж я би зі своїм минулорічним часом – міг би отримати “бронзу”. Але. Моя бігова форма зараз – ще була далеко не минулорічна…
Woodside Road half-marathon
Це рейс – якого не було 🙂
Тобто – я його пробіг, фінішував другим але… Але через те, що волонтер не направив нашу групу лідерів по правильному маршруту, а ми самі – не звернули уваги, а потім – не мало вже сенсу повертатися, – пробігли 17,5 км замість 21,5 км. Як би не було сумно але результат нам не зарахували. Судді ще й великодушно не поставили DNF чи DSQ, а просто виключили зі списків учасників та ще й дали промокод на безкоштовну участь у одному зі стартів їхньої серії.
Встиг, навіть, сфоткатися зі своїм незаслуженим призом після фінішу. Але потім, як стало відомим рішення – все повернув організаторам:)
Canyon Endurance Ultra by UTMB
Це був мій перший стомильник до якого, попри не дуже вдалий початок сезону через травми, встиг непогано підготуватися. Принаймні, так я собі міркував виходячи на стартову лінію в легендарному Оберні (містечко, де фінішують Western States 100 – найстаріший ультрамарафон США та світу).
Перший стомильник або незвичайна математика ультрамарафонів
Навіть, пройшов термо акліматизацію, відпрацювавши протокол та переконавшись на власному досвіді в її ефективності. Зокрема, через аномальну спеку в той день зійшло близько 60% із майже 300 учасників (!), а це дужже високий показник сходів як для не надто “зубатого” і складного стомильника.
Біг і спека: фізіологія, акліматизація та практичні рекомендації
Втім, участь у 100 милях також показав, що ще далеко не все у своїй підготовці я оптимізував. Напевно найбільшою проблемою стала якраз на фізична, а психологічна складова. Стан психологічної розбалансованості через новини, переживання, очікування призвів до того, що не спав ніч перед стартом. Це потім дуже вплинуло на подолання другої половини дистанції, навіть – останніх 60 км, які припадали на ніч. По відчуттях важко було не те, що бігти – заледве тримався на ногах, просто “відключаючись” на спусках та в лісі. Й жодні кофеїновмісні гелі, не могли зарадити цій тотальній втомі.
Фінішував за 22,5 год, за значно довший час, порівняно із запланованим. Єдиний бонус, що трохи додав меду до “діжки дьогтю” був отриманий через кілька днів лист від UTMB, про те, що мій результат у віковій групі дозволяє автоматично отримати слот на UTMB-2024.
Загалом, отримав чимало вражень та матеріалу для аналізу та рефлексій перед наступним 100-мильником. Для участі у UTMB, який набагато більш вимогливий – треба прискіпливіша підготовка. Крім того, бажано мати команду підтримки після фінішу. Бо навіть дістатися додому, коли тебе “вирубає” від нестачі сну, погано працює травлення, а ноги ледь пересуваються – це ще той виклик:)
Bay to Breakers
Після 100-мильника повертався до норми я довгенько. Але, зважаючи на бажання бігти ЧС в Австрії на початку червня, часу було обмаль. Втім, за місяць, до кінця травня, вже по-троху набирав форму і, вже 2-ий рік поспіль, зібрав команду й ми пробігли Bay to Breakers, зробивши збір коштів на проект SavED – по відбудові зруйнованих шкіл в Україні.
Цього року нафандрейзили небагато (~ 4,5 тис. $) але побачили дещо інший Bay to Breakers, порівняно з минулим роком, оскільки стартували майже в самому кінці ~ 50 тис. учасників (чекали поки збереться вся команда:). І з погодою було значно краще за 2022 рік. Фінішний час команди, як не дивно, приблизно такий самий, як і минулорічний, орієнтовно 1 год. 30 хв.
30k Mt Umunhum Ultras
Цей старт біг як альтернативу ЧС, на який через відсутність дозволу на виїзд з США, на жаль не потрапив. Вийшов цікавий і дуже “камерний” старт, неподалік Сан-Хосе, в основному по розкатаним грунтовим дорогамю. Спробував побити рекорд траси (2:15 год) але хв 8 не дотягнув. Трохи поблукав – і це до 5 хв часу мінімум.
Run local: 30км трейл i локальні старти в США
Після нього одразу почав збільшувати тренувалтні об’єми та готуватися до UTMB.
Crystal Springs 50k
Однак, з поїздкою до Шамоні відбулася та сама історія, як і з поїздеою на ЧС. Дозвіл на виїхд з США, я так і не отримав. А тому – знову почав шукати, щоб таке пробігти десь неподалік. Відповідно, знайшов старт у вже знайомому Huddart Park, причому в переддень мого Дня народження:)
“Подарунок” вийшов дуже ороший – перше місце здобуте в драматичній боротьбі за 2 хв до фінішу.
Crystal Springs 50k Ultra: “золото” під День народження
Woodside Ramble 50k
Завершення сезону також вийшло драматичним. За день перед запланованим Golden gate Ultra (80k) в Сан-Франциско у мене сильно заболів зуб. Звернувся до лікаря, почав пити антибіотик але був вечір перед стартом і ситуація виглядала дуже сумно…
Відповідно – вирішив у такому стані не стартувати. Знову почав шукати “бігові альтернативи”. І – знайшов, в тому ж Huddart Park:) – трейл із дуже схожою трасою до того, який біг у вересні.
Втім, маршрут був трохи довгий та складніший і сильних суперників більше. Фінішував 3-ім в абс., 2-им серед чоловіків. Але й цим результатом був цілком задоволений.
Woodside Ramble 50k: срібне завершення сезону
***
Статистика
- набігав майже 4500 км за 12 місяців, із близько + 55000м набору
- велосипед (завдяки активному ком’ютингу до Стенфорда:) понад 430 год, 4200 км і + 24000 набору
- 6 стартів: ультратрейли 100 миль, 50k (2), а також 30k, 11k, 5k
Подіуми:
- 1-е місце на Crustal Springs (50k)
- 1 місце на Mt Umunhun Ultras (30k)
- 2 місце на Woodside Ramble (50k)
- 15 місце на Canyon Endurance Ultra (100 mile)
- командний фініш Stanford Dish Run (5,3k)
- командний фініш на Bay to Breakers (11k)
Плани на 2024
Тут незмінним основним стартом є UTMB (171k, +10000m), слот на який виборов у своїй віковій категорії на стомильнику Canyon Endurance Ultra в 2023 році.
У зв’язку з релокацією на Сх. узбережжя – інші старти ще під питанням. Хоча, точно буде 100k або 100 миль навесні, і якась “коротенька” ультра влітку.
А як вистачить часу та натхнення (й не буде травм:) – то ще якісь проміжні старти.
Acknowledgements
За черговий ультра-рік дужже вдячний:
– моїй коханій Юлі та донечці Валі, – без їхньої підтримки, терпіння та тих сприятливих умов для тренувань, які вони створювали – було б вкрай важко рухатися до своєї Мрії!
– всім друзям, які бігли поруч на стартах і тренуваннях, допомагали збирати кошти та й просто підтримували добрим словом.
– усім Патреонам блогу Time2trail, – завдяки Вашій підтримці маю трохи більше часу та натхнення займатися блогом!
– організаторам Bay to Breakers, – за підтримку України і наших наших фандрайзингових кампаній!
– всім друзям-бігунам в США та Україні: за подолані разом кілометри; за захист України у лавах ЗСУ; за волонтерство й допомогу українцям; за успішні виступи на міжнародних стартах, попри відсутність можливості для повноцінних тренувань; за натхнення і мотивацію продовжувати боротися навіть за вкрай складних умов й далі розширювати горизонти своїх можливостей.
***
Рік 2023 був дуже непростий. І рік 2024 – навряд буде легним. Але. Знаю, що незважаючи на всі тимчасові складнощі – Переможемо. Це питання часу та докладених зусиль. Тож продовжуємо “лупати цю скелю” (підтримувати тих, зто на фронті, донатити, фандрейщити) та робити зі свого боку все можливе для швидшої Перемоги.
На сам кінкець, не можу не відмітити неймовірне досягнення у 2023 році, яке здобули українські ультра-атлети: срібло і бронза на чемпіонаті світу з 24-годинного бігу Олени Шевченко та Андрія Ткачука! Такі здобутки наших спортсменів не аби як мотивують та вселяють надію, що кропітка праця, цілеспрямованість і трохи вдачі (куди ж без цього:), навіть за непростих умов – допоможуть досягнути найвищих та найомріяніших вершин.
Чого і всім нам зичу!
Олена Шевченко: для мене “доба” як чистилище душі і тіла
Слава Україні!
Фото обкладинки статті – Canyon Endurance Ultra 2023
0 коментарів