Довга асфальтована дорога, що поміж полів та ферм, що в’юнить праворуч на пагорб та губиться у лісі. Запах сіна та корів, гавкіт собак, які, на наше щастя, на прив’язі. Ми пробігли заледве 3 км від старту але перші кілька учасників вже ледве видніють на обрії. Друга група 4-5 чоловік, також поволі віддаляється. І я, – поки тримаюся за хлопчиною зі “смішним” наплічником. Десь замикаючи першу десятку. Схоже, рейс буде до-овгим, промайнула тоді думка. Але ноги – продовжували бігти в “ощадливому” темпі. Попереду гори і ще майже 50 км дистанції. Вся боротьба буде там, а не тут. Терпіння. Дихання. Фокус.
***
Терпіння. Дихання. Фокус.
Взагалі-то, я не планував бігти сьогодні 50 км. Згідно початкового задуму 31 серпня – 1 вересня мав би пробігти 177 км UTMB, омріяний старт, який вже двічі пропускав у 2022-2023р через неможливість виїзду з США. Перший раз, бо закінчився термін дії візи, а на Temporary protected status (TPS) ми тільки подалися. Другий раз, вже маючи TPS – ще не отримав спеціальний дозвіл на виїзд – advanced parole. І ось, знову подача на advanced parole в лютому, очікування, й вкотре видачу чомусь затримують. Неприємно. Але, з іншого боку, чимало моїх друзів-бігунів і не тільки – зараз на фронті. Тож ця моя проблема – взагалі ніщо порівняно із дронами, снарядами, кулями, які можуть забрати життя чи здоров’я будь-якої хвилини…
Направду кажучи, чекав advanced parole до останнього. Але за 2 тижні до старту, внутрішньо зрозумів, що цього року також “кіна не буде” й треба щось робити. Зусиль в підготовку було вкладено чимало і, вже маючи досвід того, що відбувається з організмом та мотивацією, якщо набрану форму не реалізувати (привіт, COVIDні часи:), почав шукати старти поблизу.
Біг, мозок і Error 404: куди зникає мотивація?
Найближчим логістично і по часу до UTMB виявився Grindstone Trail Running Festival by UTMB. От тільки всі слоти на 100 миль та 100 км було вже розпродано, лишалися лише на 50 км ультра. Що ж, вирішив пробігти цю “невелику” (все відносно, звичайно:) дистанцію. Тим паче й тренування у мене цього року були не “класичні” під стомильник. Я багато працював над швидкістю для шосейних півмарафонів, тож було цікаво як же набрані об’єми та швидкість накладуться на меншу дистанцію.
Підготовка
Після стомильника всередині травня Massanutten Mountain Trail 100 Mile Run (ММТ 100) я дав організму більше тижня відпочинку від бігу, бо ноги були в жахливому стані.
Massanutten Mountain Trail 100 Mile Run: дощ, гори та парадокси втоми
Далі, лишалося всього 3 місяці до UTMB, а отже треба було провести роботу над помилками та зосередитися на кількох ключових моментах:
- бігові обсяги: вийти на 120-130 км/тиж. всередньому
- набір висоти: 4-5 тис. м/тиж.
- спуски: набирати по-максимуму, тренувати прискорення, бігти на втомлених ногах тощо.
Вцілому, запланованого вдалося досягти, у піковий тиждень набігав навіть 150 км і +5000 м набору, чого давно не траплялося, а якщо говорити про набір вимоти – стільки набору в місті не траплялося ніколи:).
Ще із плюсів була гарна теплова адаптація, якої вдалося досягти комбінованими тренуваннями по спеці надворі та в спортзалі (на початку літа кондиціонер зламався і було +29-30С:). Розраховував, а низка наукових досліджень це підтверджує, що теплова адаптація дещо компенсує відсутність висотної.
Біг і спека: фізіологія, акліматизація та практичні рекомендації
Біг у спеку: стратегія і тактика на довгих дистанціях
Однак, лишалися й суттєві “пробіли” в підготовці. Досить мало бігав спуски (хоч і в рази більше аніж при підготовці до ММТ-100) але все одно це було тільки – 500-800м/тиж. Крім того, не мав можливості їздити в гори, а також більшу частину тренувань (50-60%) робив на біговій доріжці в спортзалі, який у будинку, де зараз мешкаємо.
З іншого боку, ідеальних умов – ніколи не буває, а тому якщо ціль поставлено, – працюємо з тим що є, ” творчо підходячи до процесу”;)
За день до рейса
Мені знову пощастило, що вдалося знайти попутників та дістатися Natural Chimney Park. Як виявилося, він розташовувався трохи далі, ніж я собі спершу уявляв – майже 2,5 год їзди машиною. Втім, завдяки Каролайн, яка волонтерила-асистувала Антіну, який біг 100 миль – ми прибули в Пт до місця старту.
Це був кемпінг, з туалетами та душем, стоянками для трейлерів та наметів, можливостями для трейлерів підключити воду та електрику. Я прихопив намет, спальник та кілька варіантів кросівок та екіпу, бо прогнози погоди варіювали – від спеки до дощу в різні частини дня.
На щастя, дощ почався вже під вечір суботи, якраз після церемонії нагородження по вікових категоріях:) Але давайте про все по-порядку.
Стартовий набір учасника був “скромний”: номер, футболка (синтетика але якісна), стаканчик, наклейка та мішечок для речей. Видача пакетів, а також передстартовий брифінг проходив у Running Village – містечку яке зробили якраз біля відомих скель (було дуже красиво).
Опцій по їжі особливо не було, окрім машини з морозивом та корн-догами (аналог сосиски в тісті тільки на паличці) я взагалі не бачив. Втім, набрав чимало їжі з собою – тож вуглеводами завантажився як слід.
Встиг також пробігтися трохи маршрутом від старту в напрямку гір (відрізок, яким ми також мали повертатися). Загалом, маршрут нагадував перевернуту вісімку з “хвостиком”. Ось цей “хвостик” у 7 км ми мали бігти на початку та в кінці рейсу.
Був здивований, коли побачив біля одного з фермерських будинків прапор конфедератів. Так, це зовсім інша Вірджинія, аніж та, де біля Вашингтона…
Ввечері підготував екіп та ліг по-раніше. І, хоча знову спалося не дуже, відпрацьовані навички аутотрейнінгу, йога-нідра – дали свої кілька годин глибокого сну (що це і як це – дивіться інтерв’ю з колегою-науковицею Ольгою Масловою):
А щодо правильного психологічного підходу до передстартового “мандража” тощо – можна подивитися-послухати у відео з розмовою зі спортивним-психологом Ольгою Бересневою:
День старту
Прокинувся за планом о пів на шосту ранку. О 6 ранку стартували учасники дистанції 100 км, о 7 год – вже мали бігти ті, зто на 50 км. Встиг гарно розім’ятися. Їсти не хотілося зовсім (зазвичай зранку до 11 не їм, а в Сб дообід, тож це звичний мені режим). Про план харчування на гонку – буде нижче.
За 10 хв вже був у стартовому коридорі. Підійшов по-ближче до старт-фінішної арки. Поки розминався, погляд мимоволі ковзав по інших учасниках – у когось помічав новенькі та, судячи з форми, круті кроси Hoka, хтось був з олдскульним наплічником, хтось, навіть, з трекінговими палицями… Попри любов до трекінгових палиць я свої не брав (та й після ММТ-100 брати не було чого:), бо розумів, що набір не великий – 1550м на 52 км і гонка буде швидкою.
Став до першої шеренги (це знак, коли готовий змагатися по-серйозному:). Правда фотограф попросив нас потіснитися й пропустити вперед кілька дівчат – аби популяризувати трейл, як він одразу й пояснив.
Зворотній відлік і ми – побігли!
Старт-КП 1
Зі старту лідируюча група побігла дуже швидко. Звісно, до КП1 було 9 км і якихось кількасот метрів набору на останніх км, а так – шосе або лісова дорога. Тож цей шматок ідеально підходив для швидких бігунів. Я біг у своєму темпі, намагаючись, втім, зачепитися за кимось аби зовсім не відстати. Поки ми робили коло навколо скель та кемпінгу (близтко 2 км), лідируюча група розпалася на 2-і, наскільки бачив 3 і 4 чол, ще один хлопчина біг трохи позаду, ну, а я – прямо за ним.
Старти від UTMB – це, звичайно, вже не просто “локальні” старти. Бо ж тут і путівки на UTMB на кону, а крім того, можливість кваліфікації на рейси на кшталт Western States 100 i Hardrock 100 (для учасників 100 км і 100 мильної дистанцій). Схоже, що і на 50 км були швидкі хлопаки й доведеться гарненько попрацювати…
Невдовзі я почав наздоганяти хлопчину, який біг попереду. По тому, що його біговий наплічник швидше був не зовсім біговим і що він раз-по-раз діставав телефон аби пофоткати краєвиди, я розумів, що напевно він не так і часто бігає трейли:) Але обігнав я свого візаві вже десь в лісі за кілька км до КП.
КП 1 – КП 2
На КП – волонтер швиденько набрав мені пляшку ізотоніка і я, прихопивши кілька гелів Naak, побіг далі. Хотів просто попробувати, що за гелі, бо ж ще мав з собою свої “перевірені” але на всю гонку їх було б за мало. Виявилося, що гелі досить смачні, а ще, що там по 200 кал в 60 мл, а не 100, як в SIS, які я брав з собою.
Додаткові калорії точно пішли на користь, як почав працювати в підйом. На цьому підйомі вже став наздоганяти учасників дичтанції 100 км, які стартували на годину раніше за нас.
Вже забігши на гребінь гори, яким треба було рухатися наступні н-кілометрів, я вгледів 2-ох учасників другої лідируючої групи. Хлопці бігли тепер не надто швидко, встигали навіть перемовлятися.
Я не став їх обганяти одразу, бо час від часу їхній темп був за швидкий, а просто “повис на хвості”, чекаючи наступного великого підйома.
Почався спуск численими петлями до КП 2 і хлопці тут бігли дуже швидко, тож я радів, що хоча б набігав свої 500-800 м спусків щотижня :))
На самому КП я трохи затримався, бо набирав фляги, шукав гелі – наступний КП був аж за 16 км. Тут, доречі, було купа народу із учасників 100 км дистанції.
КП2-КП3
Бігти після КП було складно, бо на вузенькій стежці попереду раз-по-раз бігли учасники 100 км дистанції. Потім почався довгий підйом серпантином. В якийсб момент – я наздогнав одного із хлопців, яких переслідував. Разом обганяти нарід було трохи веселіше. Ще за пів годинки – ми наздогнали хлопця в помаранчевій футболці. Втім, він не став від нас тікати, як коли ми бігли до КП2, а, навпаки, невдовзі пропустив вперед. Так ми пробігли ще кілька кілометрів у гору.
В якийсь момент, мій напарник почав сповільнюватися, тож я вийшов вперед і став задавати темп. Невдовзі, – він відстав. Але – почався спуск, тож довелося бігти щодуху аби не наздогнав, адже спуски ті злопці бігали дуже швидко. Обганяючи учасників 100 км дистанції в якийсь момент я помітив попереду хлопчину, який біг порівняно з рештою досить швидко, також обганяючи інших. Можливо – із моїх суперників? – подумав тоді. Але перевірити було не можливо, то ж продовжував збігати – тримаючи його в полі зору.
КП 3- КП 4
На КП хлопець прибіг на кілька секунд раніше за мене. Я набрав ізотоніку, вхопив кілька гелів і побіг. Він ще затримувався на КП, тож я намагався використати цей час аби максимально відірватися. Від КП дорога збігала вниз, я встиг обігнати кілька учасниць 100 км дистанції однак, вже стала відчуватися і втома, мій темп дещо впав.
Потім вказівники і трек на 50 км відхилилися від дороги в ліс. Перебігши через потічок я почав забігати стежкою вгору, останній з 3 великих підйомів. Кроків позаду не було чути, так само як й нікого не було чити чи видно попереду. З 37 км кілометри стали тягнутися значно довше, ноги вже відчували втому. Однак, на крок не перезодив, бо підйом був досить біговим й економічніше та швидше було його бігти.
За якийсь час вибіг на той самий гребінь, де наздогнав хлопців після КП 1. Тепер і до самого КП лишалося кілька км, щоправда цього разу дещо іншим маршрутом.
КП 4 – Фініш
На КП набрав пів пляшки ізотоніка й побіг. До фінішу лишалося всього 7 км, а у мене з собою було аж 2 рідких гелі, навіть за багато:).
Вибігати з лісу не хотілося. Вже тут відчувалася спека, а що казати на шосе в полях. Але, невдовзі, лісова дорога вивела на шосе, що означало, що до фініша лишилося якихось 5 км.
Терпіння. Дихання. Фокус.
Ще від КП я почав наздоганяти учасників дистанціх 21 км, які стартували через годину від нас. Зараз на шосе – їх побільшало. Це допомагало, бо можна було візуально зачепитися за когось, почати наздоганяти, обігнати й таким чином, швидше подолати ще один шматочок дороги.
Я досі не знав яким я біжу – чи 4 або ж 5, а може й 6. Тож старався прискорюватися аби по-можливості, підібрати ще когось зі своїх конкурентів. А ще – хотілося на початку спробувати вибігти дистанцію з 4 годин. Зараз вже було за 4 год але ще не надто багато від цільового часу, тож витискав з себе все можливе.
Фінішував з українським прапором і це був один із найприємніших моментів за день.
Результат
Мій час 4 год 23 хв і 4 місце в загальному заліку, 1 місце серед чоловіків (40-44р). Від переможця відстав на 26 хв, від 3 місця – на 10 хв, а от свого найближчого конкурента обігнав всього на 3 хв, – тож не дарма страждав на останніх кілометрах.
Нагороджували ТОП-5, і всі хлопці, крім мене, були із категорії 20-34, що трохи потішило, хоча, ведучий потім дивувався коли я ще отримував нагороду в 40-44, через кілька годин:)
Доречі, на фініші не було ніякого фуршету та й жодної їжі, окрім з машини із корндогами, про яку я згадував:). Були тільки кола та мінералка у ящиках з льодом, за що теж спасибі організаторам, бо по спеці, яка тривала години до 5 вечора, випив мабуть 7-8 баночок напоїв, не рахуючи ще води. Не за один підхід, звісно але все ж…
Харчування
План по харчуванню був максимально простий – споживати по 200 кал у вигляді гелів (Maurten & SIS), перші 2 год без кофеїну, потім з кофеїном. Також, сольові таблеткт кожну годину, й ізотонік-вода.
Однак, на брифінгу (не пропускайте передстартові брифінги;) організатори пообіцяли гелі Naak, тож вніс корективи до свого плану й не брав всі 8 гелів, а тільки 5. Обіцянки оргів справдилися і бігти на Naak мені дуже сподобалося. Все ж 200 кал замість 100 кал у 60 мл – це непогана кількість додаткової енергії.
Екіп та спорядження
Загалом, в списку обов’язкового спорядження для 50 км були тільки ємності на 1 літр, стаканчик. Навіть ніяких вимог щодо звичних нам “свистка, ізофолії”. Особливо старався не нести зайвого, втім біг з наплічником (бо зручно для 2 пляшок).
Екіп
- Кросівки Hoka Speedgoat 5
- Шкарпетки Injunji (ті, що з “пальчиками”)
- Компресійні гетри One
- Компресійні шорти Under Armour
- Бігова майка з гербом України (Macron)
- Рукави
Спорядження
- Стаканчик для води
- Наплічник Salomon 9
- М’які фляжки по 0,5л (2шт)
- Біговий пояс Salomon
- Годинники Garmin Fenix 6X (із закачаним треком)
- Мобільний телефон
Висновки
Загалом, старт вийшов хорощим, як по тому, як відбувалася гонка, так і по результату. Звісно, хотілося б забігти хоча б на 3 місце, однак 10 хв різниці об’єктивно важко було б надолужити. Хлопці змагалися сильні, а над швидкістю я працював не так багато, як над об’ємами.
ТОП-3, доречі, отримали запрошення на фінал до Шамоні наступного року, дистанція ОСС. Але мені такий “приз”, все одно був не потрібен, бо збираюся (вже в четверте) на UTMB :))
Відео мого біго-звіту вже на каналі “НаукаАжБігом”:
P.S. Доречі, “засвітився” на обкладинці відео-ролика про цьогорічний Grindstone. Праворуч за хлопчиною у помаранчевій футболці:) Теж залишаю в цьому біго-звіті аби можна було відчути атмосферу гонки:
0 коментарів