Як це – стояти на стартовій лінії разом із кількома тисячами бігунів? Що відчуваєш – коли біжиш наввипередки з вітром? Про що думаєш (а чи є думки взагалі?) на останньому кілометрі, на фінішній прямій? У потоці змагань – всі ці відчуття втрачають свої барви, тьм’яніють. Забіги стають рутиною. Не залежно чи любитель ви чи профі. Але варто цей потік на той чи інший час призупинити (травмою, наприклад:) – все відбувається немов вперше. Ну, майже як вперше 😉
Зізнаюся чесно, при початковому плануванні на останню третину року – жодного шосейного старту не вносив 🙂 Однак, травма внесла свої корективи як у плани забігів, так і в їхню кількість. Втім, посутупово – масаж, розтяжка, розкатка, робота з резиною та оптимізація тренувань Олексієм Прокопєнко й тренування з Endurance School – дали свої результати. Тому, для того аби трохи розбігатися перед Salomon Cappadocia Medium Trail вирішив пробігти половинку в Києві у рамках Wizz Air Kyiv City Marathon.
В цей самий день – можна було пробігтися і у Білій церкві але – 1) це окреме питання логістики, часу було обмаль; 2) на київській половинці – чимало “гірок”, що навантажує коліно але в той же час дозволяє подивитися як воно себе почуватиме в умовах максимально наближених до “бойових”; 3) маршрут півмарафонської дистанції – пролягає якраз через міст Патона, через який бігаю ледь не кожне друге тренування 🙂
Після рівно 3-ьох місяців перерви (травму отримав 8 липня на Bojko Trail) – чекав на півмарафон з нетерпінням: знову велика бігова тусівка, знову відчуття міні-свята, купа друзів-знайомих на старті, а ще – перекриті дороги :-))) Крім того, цікаво було і з т.з. підготовки перевірити наскільки на мінімальних бігових об’ємах за останній місяць підготовки (50-60/км на тиждень) вдасться підтримати запланований темп протягом усієї дистанції і як ці всі плани сприйме коліно.
Погода в день старту мала бути цілком бігова, втім вирішив бігти в рукавах, а очікував на старт навіть у рукавичках – бо було прохолодно. Оскільки стартовий номер отримав на час 1:49 – довелося зі своєї зони трохи мігрувати вперед. Однак, до лави, яка бігла 1:30 не пустили, тож став біля самої стрічки. Далі – знов невелика несподіванка. Першу “пачку” бігунів із заявленими 1:30 і профіків – запустили з гандікапом 40с від нашої. Що ж, подумав тоді – буде більше часу розігнатися 🙂
Ось, нарешті, зворотній відлік і – старт!!!
1-10км
Починаю непоспіхом, знімаю іховаю перчатки у пояс, поступово наздоганяю і обходжу бігунів. На першому км – вітаюся із Сергієм Тимошенко, він біг марафон, на 4-5км – наздогнав Артема Вергуна. Далі – незручна петелька – все через ремонтні роботи навколо пам’ятника “Родина-мать”, і ось вже міст Патона, де можна гарненько розігнатися. Кілька км біг поруч з машиною, яка показувала час але вже на 8-9км обійшов навіть її 🙂
Десь у цей час – побачив і лідерів, які вже бігли в протилежному напрямку. Задачі поставити особистий рекорд на цьому старті не було, швидше навпаки – мав себе трохи притримувати аби не перевантажити коліно, втім – була задача “обережно” прощупати свої кондиції. Перші 10к пробіг з непоганим часом 38:14. Десь на рівні свого весняного результату на Nova Poshta Kyiv half-marathon.
11-21км
Але після розвороту – почав відчуватися зустрічний вітер. А далі – чекали гірки… Пам’ятаю рік тому у 2016 – підйом до метро Дружби народів – забрав чимало сил. Втім зараз – навпаки вгору быглося дуже непогано. Традиційно на 15км, перед самим пунктом підтримки, з’їв гель Nutrixxion, на пункті тільки запив його ізотоніком.
Десь на 17км мене наздогнав Тимофій Ярцев. Однак “втік” він не дуже далеко. Потім почалася бруківка – не найліпа поверхня для тих у кого були проблеми з колінами 🙂 Втім і її пробігти якось без помітних відчуттів у коліні вдалося. А от вже за 3км до фінішу – “сили закінчилися” і довелося трохи попрацювати на “морально-вольових”, особливо останню гірку перед Бесарабкою. Все ж відсутність бігових об’ємів та справді “довгих” пробіжок (25-30км) – далася взнаки…
Мене нагнала ціла група бігунів і почала по-троху обходити. Втім зібрався з силами, зачепився за них, а як вибігли на рівне – почав додавати. Якщо вірити телефону – останній км пробіг із пейсом 3:32/к – що, загалом, непогано.
Після фінішу – трохи поспілкувався з Олексієм Борисенко, Ігорем Сахандою та мерщій перевдягатися і на масаж. Дужже вдячний хлопцям та дівчатам із Масажного патруля за те, що вже не один рік рятують ноги після забігу!
Результат:
Фінішував 15-им у загальному заліку. Але по “чистому часу” – 23:27 – вийшло, що 13-им. У віковій категорії – 5-ий. З огляду на поставлені задачі, а також те, що коліно навантаження сприйняло гарно – результатом задоволений 🙂
Організація:
Загалом, все сподобалося 🙂 Дякую RunUkraine, що тримаєте марку!Що можна було б покращити?Межі досконалості – немає 🙂 Але й сам, як організатор стартів – знаю, що завжди хочеться зробити захід ще цікавішим, ще кращим для учасників. Тому – ділюся своїми враженнями:
– більше туалетів (кількість учасників щороку збільшується, як і черги до кабінок);- старт з гандікапом – я б робив тільки для профіків; решту пускав однією хвилею;- петля біля пам’ятника Родина-мать – дуже вузьке місце на розвороті – можливо ліпше було зробити “петлю” нижче за маршрутом;- міст Патона – коли основна маса бігунів за рахунок великої кількості почала “підтискати” тих, хто біг вже після розвороту ближче до дороги – машини були за якихось пів метри… можливо – варто поставити загорожі;- можна було б додати музичну підтримку на трасі – на половинці була тільки одна точка перед мостом на Дружби народів, а під музику ще й як гарно забігається 🙂
Радий був бачити багатьох-і-багатьох на дистанції!!! Дякую за вашу підтримку!!! А особливо моїм коханим Yulia Bezvershenko i @Valya Skorokhod! 🙂
Це правда, що у травмах немає нічого хорошого. Абсолютно. Втім, травми, як і багато неприємних речей та ситуацій в нашому житті – це суворі “вчителі”, які вказують на наші помилки, слабкі місця й прорахунки… Інколи – це така-собі кнопка “reset”, яка перезавантажує всю систему підготовки загалом.
Для чого?
Для більш усвідомленого підходу до тренувань та життя загалом.
0 коментарів