– Хочеш сладких апельсинов?
– Хочешь вслух расказов длинных
– Хочешь… приезжай в Коимбру –
Их тут – много есть!
Хоча популярну колись пісню Земфіри довелося трохи перефразувати:), і справді, – просто шпаціруючи центральною вулицею Коїмбри – натрапляєш на цілі апельсинові, мандаринові, лимонні дерева, які ростуть як у нас яблуні, наприклад. Місцеві ходять собі спокійно повз й не звертають уваги на таке диво. Ну, а ми, делегати з України на Чемпіонат світу з трейлу – теж, звісно… Намагаємося, принаймні, максимально абстрагуватися, хоч це не завжди вдається:)
Лісабон-Коїмбра
Хоча попередньо домовлялися з Олею та Яною виїхати разом о 12 з автостанції Siete Rios в Лісабоні – таки примудрилися розминутися. Що значить, відвикаєш без постійного мобільного зв’язку та інтернету (роумінг, все ж таки, економимо:) Втім, за 15хв до відправлення автобуса встигаю на автовокзал, купую квиток і знаходжу потрібний автобус. Оля вже там, тож невдовзі – відправляємося з Лісабону. Скориставшись wi-fi, який чудово працює в автобусі – дізнаємося, що Яна виїде через годину, наступним рейсом. За навколобіговими теревенями поїздка минає швидко й через дві години за графіком прибуваємо до Коїмбри, четвертого за величиною міста у Португалії.Місто дощу й мандаринівПерш за все – від автостанції вирушаємо на пошуки готеля Vila Gale, де відбувається реєстрація атлетів. Починає накрапати дощик. По дорозі – зустрічаємо частину української команди: Даша, Катя, Сергій Сапіга, Валерій Макарук та Валерій Шипунов та Костянтин Желєзов.
Про склад команд та всіх “діючих осіб” розповіді можна почитати тут:Хто представлятиме Україну на Чемпіонаті світу з трейлу 2019? (частина 1) Хто представлятиме Україну на Чемпіонаті світу з трейлу 2019? (частина 2)
Такою чималою групою заходимо до готеля. Тут вже чимало представників інших країн, яких легко вирізнити по національній командній формі(!). Поки офіційні представники делегації Костянтин та Валерій Шипунов з’ясовують різні оргмоменти розташовуємося на диванчиках. Юля Божко, Олексій та Богдан – вже також тут. Отож, маємо майже всю команду в зборі.
Набір учасника Чемпіоната світу включає: журнал з описом траси та розкладу, батончик, пакетик з ізотоніком, пластикову пляшку та тоненьку спортивну кофту.
І хоча на фото фліски – можна зараз побачити прапор та напис Україна – це не задумка організаторів. Початково нічого цього не було, втім, через певні обставини, про які докладно поговоримо в наступному матеріалі, – довелося це самим організувати. Як ні як – завтра парад націй, офіційне представлення команд…
Заселився в готель швидко. Дощ, який накрапав, поки ми були в готелі, перетворився на невелику зливу. Прихопивши у супермаркеті трохи продуктів – обідаю чи то вже вечеряю:) Якийсь час розгрібаю мейли. Зрештою сидіти за компом набридає, закидаю ноут до наплічника й вирушаю на розвідку містом.
Незважаючи на дощ, вулиці не порожні, чимало мешканців у плащах чи з парасольками ходять від крамнички до крамнички або ж кав’ярні.
Переходжу міст, проходжу повз міні-парк, знову натрапляю на дерева зі здоровенними лимонами та абрикоси… Коли знову повертаюся до мосту дощ вщухає і вітер трохи розгонить хмари.
Продовжую прогулянку вже з Олею та Яною, яка встигла приїхати та оселилася в одному з Олею хостелі. Вже вечоріло й думали розходитися по оселях але виявилося, що Даша, Валерій Макарук та Сергій оселилися неподалік – тож заходимо до них. Тут зустрічаємо ще й Олексія Борисенка, який приїхав з Порту. Атмосфера душевна – незважаючи на технічну зустріч й медкомісію завтра зранку.Трек розмови мандрує від шосейних мейджорів до трейлів та перипетій попередніх Чемпіонатів світу з трейлу. Якби то все записувати – то вийшов би не один пост. Але то – може трохи згодом.
Завтра – ранкова пробіжка, тож залишаю компанію та йду до свого хостелу ще порозминати ноги на масажному роллі.Початок:TWCH2019: Лісабон – гірки, книжковий ярмарок та електросамокати (день 1)
0 коментарів