Хоча офіційних “половинок” набігав чимало – одна запам’яталася дуже добре. Це був 2014 рік. Три роки, як почав бігати марафони. Основним пріоритетом у той час залишалися бойові мистецтва, тож біг був тільки допоміжним видом підготовки. Робив 3-4-и пробіжки на тиждень, дві по 4-5км, одну 8-10, ще одну 10-15. В основному бігав підтюпцем, щоправда ще тоді полюбляв бігати всілякі гірки 🙂
Так ось.
Стартували на Контрактовій площі, здається, вперше. Причому, забіг проходив у кінці вересня, а не навесні. Побігли. Не особливо напрягався. Пейсмейкери на 1:40 десь попереду. Літо-початок осені пройшли у роз’їздах-подорожах, тож знаю, що не у найкращій своїй формі. Попередні результати на половинці – в районі 1:42-1:45. Майже змирився, що і цього разу – за годинку і 45хв вибіжу. Аж тут…З нізвідки рівняється зі мною хлопчина. Досить щільної статури але невисокий. Познайомилися. Теж Сашко – тезка. Минулого року біг Берлінський марафон. Говорить, що хотів вибігти із 3 годин, тож тренувався із професійним тренером 7 днів на тиждень. Але вже рік, як не бігав…
– За скільки плануєш половинку пробігти? – питає
– Ну, за 1:40-1:45… – відказую, розуміючи, що реально це 1:45.
– Та ну!? Ти можеш швидше! Побігли за 1:30!
Такого повороту, скажу чесно, не очікував. Мінус 15 хвилин? Як???
Якийсь час перебував у легкому шоці – намагаючись порахувати на скільки ж це швидше треба бігти, щоб пробігти половинку за півтори години. Але ця фраза “ти можеш швидше” – зачепила.
“А що, як і справді – можу?” – подумав
Облишив затію з розрахунками. Вирішив спробувати. Як бігли цю половинку – то історія окремого посту. Резюмуючи – пробіг тоді за 1:34 з секундами, і це був справжній прорив. В першу чергу “у голові”.
Я можу швидше!!!
І ось, чотири роки по тому…
Знову згадував про ту осінню половинку. Хоча зараз основний пріоритет – трейли, півмарафон в Києві – лишається гарним темповим тренуванням та можливістю “прикидки” своїх бігових кондицій. Завдання мінімум було – покращити минулорічний результат, а максимум – вибігти по 3:45/км.
До забігу
За кілька днів до забігу погода була досить вітряною. Тож прихопив з собою кілька варіантів бігової форми, якщо буде більш чи менш холодно. Прокинувся за 3 години до старту. Перекусив перевіреним в плані дії на шлунок сніданком: вівсянка+бутерброди з сиром+трохи чорного шоколаду. О 8 годині був на Контрактовій площі, зустрівши на виході бігових товаришів – Віталіка та Мішу.
Розім’ятися толком не вдалося, надто довгі черги були в туалет… Тим не менш за 5 хв до старту – вже був у стартовому коридорі. Цього разу, ті, хто бігли “із 1:30” були відділені досить суттєвою відстанню від наступної “пачки”, давки було менше і це суттєвий плюс. Наскільки зміг – протиснувся вперед за 3-4 ряди до стартової лінії. Традиційний гімн України. Зворотній відлік. Спершу стартувала еліта з гандикапом у 30-40 секунд. Аж ось, зворотній відлік для нас – любителів.
Старт!
1-5 км
Біжиться швидко і достатньо легко. Час від часу дме вітер, але поки в спину. Цього разу вперше спробував бігти в рукавах (#Nutrixxion) і майці. Комбінація ідеально підійшла під погоду. Не холодно й не жарко. Зручно. Зняв рукава аж на Трухановому острові – коли почало припікати й зменшився вітер.
В районі першого розвороту побачив кенійців. Обидва атлети вже суттєво відірвалися від переслідувачів і, виглядало на те, що за перемогу буде заруба саме між ними двома. Біля пункту підтримки, який пробігаю – звертаю увагу на годинник і розумію, що треба додати швидкості, якщо хочу вибігти із 1:20.
6-10км
Вітер. Минулого року він суттєво заважав і забирав сили. Цього року вітер теж сильний але по-менший. Втім, бігуни намагаються групуватися у пелотони, щоб хоч якось від нього захиститися і трохи відпочити. Помічаю, що і навколо мене поступово формується пелотон. Забігаю на міст – підбираючи кількох атлетів. Так, Київська половинка – це не плоска половинка. В чому теж є свої плюси для трейлранерів 🙂
11-15км
В районі 11км мене наздоганяє група із одноклубниками Ігорем Сахандою та Дімою Малежиком.
“Чи це я так пригальмував чи ж вони розігналися?” -подумав тоді.
Але розбиратися немає часу й сил. Треба тримати темп. Поки швидше – все одно не побіжу.
На Московський міст забігаю легко, а от на спускові з мосту – починаю по-троху відставати. “Що ж, доведеться потерпіти трохи, вже більшу половину пробігли… ” – констатую подумки.
Згадую біль та виснаження, який буває на гірських забігах, на ультра. Коли м’язи ніг забиваються настільки, що ті просто не хочуть згинатися. Коли викладаєшся на всі 100+ а враження, що стоїш на місці і до вершини ще ходу і ходу. Зовсім інший світ. Ні, не можна порівнювати…
Біля пункту харчування слідуюю перевіреній традиції – з’їдаю гель (#Nutrixxion), запиваю ізотоніком. Якраз, щоб трохи сил додалося на останні кілометри.
16-21км
І дійсно. Поступово тримати темп стає легше, починаю прискорюватися. Наш пелотон по-троху розпадається. На мосту йду у відрив, паралельно “підбираючи” інших атлетів. Ось і поворот на фінішну пряму у якихось 2км. Пробую додати швидкості.
Знову невеличка гірка на Поштовій площі. Тут підбадьорює Валя Стешенко. Прискорююся як то кажуть “на всі гроші” :)Ох вже ці останні кількасот метрів. Обходжу ще кілька людей. Аж раптом з-за спини – виринає Олексій Кононенко. Темп такий, що здається, що мене обійшли як стоячого. Е-ні, тільки не перед фінішем! Невідомо звідки беруться сили і набігаю останні метрів сто, намагаючись дістати Олексія. На жаль – не наздогнав, натомість обійшов ще 1-2 учасників півмарафону 🙂
Фініш!
Медалька – у колекцію :)Роззираюся на рахунок пакунку фінішера чи води. Виявляється – вони аж у самому кінці довгого виходу. Йду туди. Прибігати в перших рядах – завжди класно, бо ще немає натовпу. Фотографуємося з Дімою, Ігорем та Сергієм Тимошенко, які теж уже фінішували. Затрушуємо з Дімою кілька 5-7хв по Контрактовій. Далі – віддаю себе в руки Масажного патруля. П’ю ізотонік (#Eliksyr), ще якийсь час спілкуюся зі знайомими-друзями бігунами, яких зустрічаю.
Результат: 1:20 з секундами (марафонці, а тим паче ультрамарафонці – секунди не рахують:), що майже на 1,5хв ліпше – ніж минулого року.
22 у абсолюті і 10 у віковій з майже 2,4 тис чоловіків-учасників (усі результати – тут). Але це дужже відносні рейтинги, які залежать від складу атлетів, статусу події. Минулого року, коли в рамках Київського півмарафону проводили ЧУ з півмарафону, конкуренція була значно вищою.
“Ти – можеш швидше!” – згадую слова бігового приятеля з пімарафону 2014 року.
Знаю.
Часто, наші ліміти не в “фізиці”, а у голові. У переконаннях та мотивацїї.
Працюємо далі 🙂
P.S. Щиро вдячний за підтримку моїм рідним і коханим Юлі та Валі. Маю надію, наступного року Валя вже пробіжить в рамках півмарафону свою першу 100-метрівку.
P.P.S. Дякую за гарно організований івент команді Організаторів та Волонтерів! З кожним роком – все ліпше і це – чудово! Не дарма отримали бронзовий лейбл IAAF 🙂
0 коментарів