Марафон із 5 годин?! або чому #Breaking2 не проводять у Карпатах

Марафон із 2 годин? Судячи з результату кенійця Кіпчоге – 2:00:24 (!) чекати не так довго. Але до гірських марафонів #Nike, #Asics, #Adidas та ін. доберуться точно не скоро 🙂 Мінлива погода, багатоманітне (аж занадто) покриття, перепади висоти, наплічник із запасами води, калорій, спорядження – все це (а насправді – ще більше) – лімітуючі фактори, які в горах швидко трансформують амбіційний #Breaking2 – у #Breaking2_nails (нігті 🙂

Тому, коли планував на початку року участь у гірському марафоні “Дземроня” (#Дземброня_трейл) – ціком свідомо орієнтувався на фінішний час 4-4,5 год. Чому саме цей старт став основним навесні? По-перше, хотілося “реабілітуватися” за провальний виступ на “Дземброні” минулого року (хоча на те були об”єктивні та суб”єктивні причини але – факт лишається фактом). По-друге, після Chornohora SkyRace-2016 остаточно переконався, що можу бути конкурентним на гірських і трейлових забігах. По-третє, в рамках “Дземброні” – проводився ЧУ з гірського бігу на довгі дистанції і відбір на ЧС, який пройде цього року в Італії, тож хотілося не тільки показати гарний результат, а й потрапити до збірної. І, по-четверте, участь у “Дземброні” давала 2 бали ITRA, а це наближало до участі у заповітному UTMB 🙂

Розпланував 15 тижнів підготовки, які лишалися до старту. Багато в чому – завдяки порадам Lenina Olenieva (ще й Maksym Chepeliev проконсультував щодо окремих аспектів). Щоправда, план – став своєрідним “балансом” між трейл-раном та тріатлоном – бо у 2017 році хочеться спробувати себе ще й у такій іпостасі 🙂 Визначив проміжні старти – KitaevoTrailRun.Spring 2017, Феофаніївські гірки, Феофаніївський FUNRUN. Пізніше, у якості темпового тренування – додав ще NovaPoshta Kyiv Half-Marathon. Результатами проміжних стартів та півмарафону був цілком задоволений. За тиждень до марафону – зробив 2-ох денну білкову дієту з наступним вуглеводневим завантаженням.

До Франківська приїхав у Сб зранку. Не обійшлося без “пригод”. Кондиціонер у купе не працював – тож замість гарненько виспатися вийшло “гарненько намучитися”. Потяг до того ж запізнився на пів години, тож від Франківська їхав бусіком через Коломию до Верховини ще 4-и години. Ось тут вже й подрімав 🙂 Селище зустріло захмареним небом. На Нд, день старту, то й взагалі прогнозували дощ зі снігом… Заселився до садиби-готелю “Алінка”, яку знайшов на букінгу. Умовами та ціною цілком задоволений, рекомендую! Трохи згодом до “Алінки” підселилося ще троє учасників забігу: Yevhen Voronov, Artem Harchishin, Дмитро Луговський

Перед брифінгом встиг перекусити та провести “легеньке” тренування – забіг на гору “Пушкар” – метрів 200 набору. Біг непоспіхом і по самопочуттю зрозумів, що якщо не буде форс-мажорів завтра – шанси потрапити до трійки в абсолюті є 🙂 На самому брифінгу – Konstantin Zhelezov “порадував” – сказавши, що через погодні умови та велику кількість снігу на Ребрі – буде “резервна” траса з трохи меншим перепадом висот та кілометражем. Що ж, такий розвиток подій – якоюсь мірою – очікував.

Повечеряв, та взявся готувати екіп до забігу. Орієнтувався на минулорічну погоду і, як виявилося, не прогадав 🙂

• гольфи #2ХU
• легінеси – #Nike
• шорти #Reebok
• лонгслів #NeveDuo
• футболка #Craft
• куртка з капюшоном
• трейлові кроси (“made in China”)

Крім того із обов”язкової снаряги:

• наплічник #UltimateDirection 11L
• шапка+рукавиці
• ізофолія
• пластикова “чашка”, що складається – на 200мл
• мобільний
• свисток

із необов”язкового прихопив також:

• трекінгові палиці (рекомендовані організаторами)
• питна система #Inov8 на 2L
• сумка напоясна #Deuter

Харчування+гідратація

Їжі розраховував на 4-4,5год бігу із врахуванням 2-ох пунктів харчування. По 1 гелю, та половинці протеінового батончику на кожні 30хв. Відповідно з собою було 5 гелів (1 запасний) (#GU, від Megadrive – Мегадрайв) + 2 батончики Nutrixxion Україна. Ізотонік робив з порошку #STEALTH від INOV-8 Ukraine. Після всіх маніпуляцій з розчиненням – вийшло не 0,5л, а близько 0,7л з тієїж кількості порошку. Забігаючи наперед – ізотоніка якраз вистачило, 1 гель залишився, один батончик так і не доїв – надто терпкий був присмак… Після завантаження всього бігового добра – наплічник заважив десь на 1кг, що вдвічі менше ніж тренувальний варіант 🙂 Крім того, врахувавши минулорічні “проколи” – взяв для одяг перевдягання у пакет, що непромокає+одяг для утеплення зранку та після забігу .

День старту

Звуки будильника. З вікна тягне нічною прохолодою. Намацую в темряві телефон поруч на тумбі. На екрані – 5:45. Час вставати. Свято наближається 🙂

Сніданок традиційний – вівсянка+трохи сухофруктів, два бутерброди з арахісовим маслом та сиром. Все чудово зайшло – жодних претензій до шлунку під час забігу. Разом з моїми сусідами по “Алінці” о 7:00 сіли до шкількного автобуса, який з центру Верховини доправив нас до місця старту поблизу бази Кемп Білий слон.

Перевдягнувся, залишив речі в камері схову. Трохи розім”явся. Встигли з одноклубниками Andrii Blanutsa, Pavel Bychenok сфотографуватися перед стартом. Привітався з Kolya Bogdanec, Sergiy Spivak, Марік Яськів і ось – вже шикуємося на старт. Традиційний зворотній відлік. Постріл стартового і – побігли!

1-16км

Перший кілометр, дорогою вздовж р.Чорний черемош – бігли “табуном” з півтора десятка людей. Далі почався підйом і нарід став відставати. Нас лишилося шестеро. Serhii Popov та Сергій Расчупкін – бігли попереду. За ними – Володя Крицкалюк і Валерій Макарук, а трохи позаду я і Anton Kupriets. За кілька км, на полонині – лідери немов розчинилися в тумані і ми далі бігли в чотирьох.

Карпати навесні – неповторні. Запах лісу. То тут, то там – дзюркочуть струмочки. Високо у гіллі – неголосно перегукуються птахи. Здається, що можна нескінченно блукати стежкою – мандруючи з лісу на галявину, з долини на верхів”я пагорбів. Але коли біжиш марафон – все набагато динамічніше 🙂

Десь на 6-7км зустріли групу оргів – нас направили праворуч, а Антона (який, виявляється біг коротку дистанцію) – ліворуч. При цьому Eugene Turkulevich встигав ще й фотографувати 🙂

Пити і їсти ще не хочеться зовсім. Але знаю – треба. Тож в якийсь момент п”ю трохи ізотоніка (з питною системою це дуже зручно, як на мене, робити) та з”їдаю гель.

Вибігли до місточків, які пам”ятав ще з минулого року. Володимир та Валерій спершу хотіли повернути ліворуч перед річкою. Кілька хв розбираємося з треком. Все правильно – треба через місточки на дорогу. Швидко пробігаємо 1,5-2км. Позаду чути тупіт. Це лідери, які “блуканули” – наздогнали нашу компанію. Обидва Сергії знову вириваються вперед, а я трохи відстаю. Втішає тільки, що ще 30км попереду… Далі знайомий з минулого року, а тому і не такий “страшний” підйом в напрямку Ребри. Все гарно промарковано. Ближче до вершини – нас традиційно зустрічають снігові замети. Йде дрібний сніжок.

Дістаємося першого КП. Тут алексей прокопенко та ще кілька волонтерів. Заливаю чай, у чашку з”їдаю трохи шоколаду, шматок банану, кілька кубиків цукру. Володя Крицкалюк та Валерій Макарук не дуже поспішають. Лідери випереджають нас хв на 3-4. Я ж розумію, що аби потрапити до трійки призерів – треба бігти. Швиденько беру палиці – і гайда спускатися.

16-30км

З-за хмар посміхається сонце. Ноги ледь встигають відшукувати опору поміж глинозему, слизького каміння та трави. Каденс на цьому спускові – шалений. На зустріч – йдуть-біжать групами учасники Дземброні. Хтось вітається, хтось підбадьорює, а дехто – навіть фотографує. Не встигаю всім відповідати. Яскраве сонце, та піт засліплюють очі.

Біжу п”ятим. Попереду Крицкалюк Вова, який от-от – і остаточно зникає з поля зору. За ним – Макарук Валєра. Той несподівано падає на спуску. Пробігаю питаю – чи все гаразд. Ствердно киває. Біжимо далі. Через якийсь час – він знову мене наздоганяє та обходить – але за кількасот метрів падає, ще й перекидається через голову. Звертаю увагу – біжить у звичайних кросівках (!). Втретє на моїх очах Валерій впав як бігли рівною дорогою… На трейловому взутті навесні в Карпатах точно не слід економити…

На розвилці стрічки були якось “двозначно” провішені – побіг вгору, загубив 4-5хв… Макарук мене наздогнав. Потім – ще раз ледь не повернули не туди. Це був останній “прокол”. Біжу дорогою, яка петляє вгору. Валерій Макарук на кілька десятків метрів позаду. Чую його голос:

– О, і пан Сапіга пожалував! Але чекати на Сергій Сапіга – аж ніяк не входило до моїх планів. Починаю прискорюватися. На щастя, підйом закінчується – йде більш-менш рівна дорога. Пам”ятаю її ще з минулого року. Гарненько розганяюся. Тим часом, сонце знову заховалося у хмарах. Поки біжиться чудово, хоча ноги після підйому до першого КП трохи забиті. Невдовзі спуск – де волонтери показують у якому напрямку бігти далі. Додаю швидкості, бо відчуваю, що суперники, неподалік. Ось стежка завертає до лісу. Знову – спуск. Проглядаються знайомі з минулого року обриси дороги. Невже скоро фініш? Так швидко? Однак, виявляється, тут чекає “сюрприз” – затяжний підйом.

До “підйому-сюрпризу” 🙂

30-42км

Біла імла закриває верхівки дерев. Стежка із розміткою повзе вгору і губиться поміж низеньких ялинок. Ноги відмовляються йти, а тіло благає перепочинку. Відкидаю геть думки про біль, спрагу, результат та заповітну фінішну арку. Вперто дряпаюся слизьким трав”янистим схилом…

Отак на 30км замість славнозвісної марафонської “стіни” чекала стіна “трейлова” – метрів 500 набору. Цей підйом, здавалося, не закінчиться ніколи. Все частіше п”ю ізотонік. Нарешті, підйом перейшов у плато – і за деякий час – стежка почала спускатися. Спуск був крутий і на якомусь відрізку не втримую рівноваги та опиняюся на 5-ій точці. Одразу ліву гомілку зводить судомою. “Приїхали” – майнула думка. Почав швиденько її масажувати та тягти носочок на себе – як вчилина плаванні. Спрацювало! І ось вже біжу повз КП-2, де мене підбадьорюють звісткою, що лишилося всього 10км. Стежка скочується в селище. Як же ж радісно бачити будиночки, туристів, які йдуть на зустріч! Чомусь закрадається думка про фініш. Що ось-ось – і з-за рогу з”явиться кемп “Білий слон”.

Але мрії швидко розвіялися – ось вже знову розмітка йде вгору через пасовиська з чисельними загорожами – незгіршими смуги перешкод. Ноги вже ”не гнуться” і такі акробатичні вправи зараз – стають витонченими тортурами. Коли ж остаточно збиваюся з ліку цих перепон-бар”єрів – на верхівці пагорба зустрічаю Andrey Churanov , який спитавши як справи (жартівник:), вказав стежку, якою за його словами, до фінішу лишалося всього нічого. Останнє зусилля. Ноги вже погано слухаються. Все частіше підставляю чуба під гілля ялинок. Холодні краплі води з голочок приємно охолоджують та бадьорять, стікаючи струмочками за комір. П”ю ізотонік але він, здається, вже не тамує спрагу. Хочеться просто холодної води. Бажано цеберко. І чогось смачного калорійного…

Дорога, якою бігли перший кілометр, з”являється несподівано. Починаю по-троху прискорюватися. Після всіх попередніх “сюрпризів” не віриться, що фініш поруч. Очі шукають звичну розмітку (яка знову побіжить у якісь хащі 🙂 Нарешті кемп #Білий_слон. Фінішна арка і… Фініш!!!

На радощах забуваю навіть запитати свій фінішний час. Знаю, тільки, що прибіг 4-им… Дякую Alyona Demchenko за чудове фінішне фото! Через пів хвилини – фінішує і Сергій Сапіга. Після перевірки спорядження нас “відпускають” перевдягнутися та зігрітися чаєм у їдальні Кемп Білий слон. Там зустрічаю трійко переможців цьогорічного трейлу – Serhii Popov, Володя Крицкалюк, Сергій Расчупкін. Трохи обмінялися враженнями від марафону, поповнили запаси рідини та глікогену – і ось вже час спускатися на автобус.

О 18:00 – на церемонії нагородження виявляється, що наша команда #СК_Науковець посіла І місце. Тож отримуємо від організаторів та Партнерів чудовий кошик зі смачними призами та сертифікати від #Inov8. Організація Все було якщо не “ідеально” – то на дужже хорошому рівні. Дякую Konstantin Zhelezov, Marathon Club “Kiev 42195” та всім волонтерам, які допомагали в організації трейлу. Навіть з резервною трасою – все вийшло цікаво та чудово. А що ж буде як таки потрапимо на хребет? 😉

Результат

Свій фінішний результат дізнався аж наступного дня. Минулорічний досвід – не пропав даром. Вибіг таки з 5 годин але “в притул” – 4год 55хв 🙂 З посмішкою згадав свій най-най перший марафон у Києві за 4:40 в далекому 2011 році… Сім років. Десять марафонів і отаке. Що ж 15 хв можна списати на 2200м набору 😉

Дякую моїм неймовірним музам Yulia Bezvershenko та @Valya Skorokhod за підтримку! Не тільки в день старту. А й протягом усіх тих довгих тижнів “підготовки”. Сподіваюся вже скоро – поїдемо в гори разом родиною 🙂

Що далі?

Відновлення. І – підготовка до наступного головного старту. Звісно – знову у горах 🙂

А почнемо – з #AcademicMile в рамках #Botanic_Challenge. Яка відбудеться в Ботсаду ім. Гришка вже 3 червня, який організовуємо #CК_Науковцем. Траса рівна, і всього 1 миля. Будуть забіги і для дітей. Медалі та багато подарунків від Партнерів. Долучайтеся! #Дземброня, #Дземброня_трейл, #AcademicLeague, #Botanic_Challenge, #time2trail